Перше, що потрібно зробити, – дати дітям відчуття безпеки. «Ви у безпеці. Ми з вами чекатимемо тут маму й тата, а поки ми дбатимемо про вас». Пише Наталя Реміш з посиланням на психологиню Альону Володіну.
Зверніть увагу на харчування, одяг відповідно до сезону, щоб діти почувалися комфортно.
Не варто насідати та розпитувати, бо рани дуже сильні. Діти налякані. Потрібно звертати увагу на їхні почуття. Якщо дитина дозволяє, можна запитати: «Чи можу я тебе обійняти, чи можна тебе взяти на руки?» Якщо дитина старша, то «Чи можу я посидіти поряд із тобою?»
Якщо діти починають говорити (не важливо про що), треба просто слухати. Якщо доречно, позначати емоції, говорити, що те, що дитина відчуває, – це нормально.
Дорослий намагається контейнувати емоції дитини. Вона може плакати і кричати, лаятися, кидати все, що потрапить під руку. Вона може відчувати гнів, лють – найсильніші емоції. Важливо спробувати знайти спосіб висловлювати гнів та агресію зручнішим для всіх способом.
Завдання – не замкнути ці почуття в дитині, а дати їм вихід. Зазвичай після цього дитина трохи обм’якає, і тут важливо дати їй прийняття, співчуття та відчуття безпеки.
