Є питання: як визначити, що походи до психолога вам допомагають?

Люди часто ставлять під сумнів ефективність психотерапії. Справа в тому, що терапія працює не так, як, скажімо, ліки — коли у вас з’являються симптоми хвороби, ви приймаєте пігулку, спрямовану на усунення симптомів, і розраховуєте, що через деякий час вони зникнуть. Головне завдання терапії — знайти джерело рани і вплинути на нього.

Не завжди легко зрозуміти, на що націлена терапія або як саме вона вас «вилікує». І набагато частіше взагалі не зрозуміло, чи працює вона, чи — ні. Тому сеанси психотерапії часто проходять для людей із сильним почуттям невідомості, і це, у свою чергу, викликає недовіру.

По правді кажучи, це важко виміряти загалом.

«Це складне питання просто тому, що відповідь на нього можна визначити тільки в індивідуальному випадку, і вона залежить від способу лікування. Існує більше 200 класифікованих станів психічного здоров’я, і ​​деякі пацієнти починають психотерапію просто для самовдосконалення», — каже Крістін Люс, доктор філософії і доцент кафедри психіатрії та поведінкових наук медичного факультету в Стенфордському університеті.

Крім того, відповідь для будь-якої людини в терапії в значній мірі залежить від того, навіщо вона почала лікування (стан здоров’я, особистий анамнез, симптоми, мета, передісторія) і до якого фахівця вона звернулася (як його навчали, який вид терапії він практикує і що він може шукати в пацієнті для поліпшення). Наприклад, вимір успіху в когнітивно-поведінковій терапії буде виглядати зовсім не так, як показники успіху в терапії пари у разі розбіжностей в шлюбі.

Терапія може починатися з досить поверхневих розмов — як і на початку будь-яких взаємин, — поки пацієнту не стане комфортно. Спочатку людина може переслідувати поверхневі цілі (наприклад: «Я хочу спати краще»). Але те, що з часом вийде завдяки вашій спільній роботі, може привести до більш глибокого причинно-наслідкового розуміння цих симптомів (наприклад: «Я сплю погано, тому що пережив травму і у мене від неї кошмари»), що, у свою чергу, може змінити цілі терапії та її методи.

У процесі терапевт багато дізнається про свого пацієнта: про особливості його поведінки, мислення, його історію і те, що особисто він вважає «успіхом». Ці 50 хвилин сеансу служать міні-моделлю того, як пацієнт діє в реальному світі. Спостерігаючи за пацієнтом і пізнаючи його, терапевт зможе зробити більш точні висновки про те, хто перед ним сидить, а також витлумачити його поведінку та думки.

Успішна терапія означає, що ваші симптоми стають більш керованими або зменшуються, і ви відчуваєте, що досягаєте своїх поточних цілей або більше саморозвиваєтися в інших сферах.

Якщо ви проходили терапію, наприклад, щоб розібратися з тривогою, ви можете поспостерігати, чи зменшилися ваші симптоми — продовжують вони заважати вашому повсякденному життю? Наприклад, ви можете відчувати себе менш стурбованим, у вас зменьшується кількість нападів паніки або ви просто більше і краще спите.

Іноді терапевти використовують об’єктивні методи вимірювання під час сеансу, щоб допомогти контролювати симптоми і чітко відслідковувати поліпшення. Типовим прикладом є шкала, яка використовується для оцінки поліпшення або погіршення депресії. Вона називається «Анкета здоров’я пацієнта» (PHQ-9). Ви можете легко стежити за своїми симптомами самостійно. Наприклад, фіксувати свої стани в «щоденнику». Буде добре, якщо сюди записувати (якщо це вас стосується) свої напади неспокою/паніки, їхню тривалість, а також ймовірну причину. Це допоможе вам і фахівцю краще розуміти їхню природу (як щоденні деталі або зміни, так і довгострокові тенденції) і дозволить швидше знайти рішення.

Ще одним показником успіху є зміна поведінки. При лікуванні, наприклад, депресії варто звертати увагу на ранковий підйом (як легко і швидко це сталося), здатність спілкуватися і виконувати повсякденні завдання, регулярне харчування та відвідування якихось курсів або тренувань (якщо вони є).

Інші показники успіху, такі як розвиток самосвідомості і саморозуміння, — це речі, які, ймовірно, найбільше турбують пацієнтів, тому що вони практично не відчутні. Але якщо, наприклад, ви ходите на терапію, орієнтовану на саморозуміння, в цьому випадку успіх — більш глибоке усвідомлення себе, своїх почуттів і поведінки.

Ще одна корисна міра, на яку варто звернути увагу, — впровадження психологічних інструментів, які ви вивчаєте, в повсякденне життя. Наприклад, щодня пацієнт веде «щоденник». У ньому він записує емоції, поведінку, взаємодію з іншими людьми і які навички були використані. У цих випадках саме усвідомлення — думки, почуття або поведінки — може бути маркером успіху.

Важливо розуміти, що для досягнення цілей може знадобитися багато часу. «Багато хто дивується тому, скільки часу йде на те, щоб досягти поставлених цілей в області терапії, — говорить доктор медичних наук, доктор психології зі Стенфордського університету Райлі Кроппер. — Тому ви можете не відразу досягти цієї мети, але якщо ви відчуваєте, що рухаєтеся до неї, це хороший знак».

Швидше за все, під час терапії вам не раз буде погано. Люс каже: «Зміни — це важко, і вони можуть завдати болю. Гарна терапія не завжди повинна викликати в людях позитивні емоції, тому що вона часто вимагає, щоб пацієнти змінювали свої давні моделі поведінки». Терапія передбачає, що пацієнти матимуть справу з усім, чого вони уникали (теми, емоції, люди), і це може викликати сплеск болісних емоцій.

Кінцева мета терапії — це не просто умовне «бути щасливим» і ніколи не відчувати негативних емоцій. «Прогрес у терапії означає, що ви дозволяєте собі спостерігати та переживати всі свої емоції, — каже Дайер. — Досягнення вічного стану щастя — це міф. Щастя — одна емоція з багатьох. Без болю ви не будете відчувати щастя, і навпаки».